Сторінки й вузли

Форма залежить від ваги, а вага змінюється

Вузол — для того, що містить твердження й аргумент на його користь, пункт списку — для одного рядка, клітинка — для одного слова. Таблиця — для порівняння значень уздовж її рядків, тож місце набору сутностей — у вузлах, а не в рядках таблиці. Вага змінюється, коли тема росте й меншає, тож зміст переходить ці межі в обидва боки: пункт списку, що розрісся до кількох абзаців, стає вузлом, список, що переріс назву над собою, стає розділами, а кілька вузлів по одному реченню в кожному стають одним списком.

Твердження, сховане в тексті вузла, не має адреси й ніколи не потрапляє до змісту. Воно ховається за жирним початком абзацу, у пункті списку на кілька абзаців, у рядку таблиці-каталогу або як друге твердження в тому самому блоці; заголовок ##, набраний у тексті, — те саме. Воно ховається й у звичайному суцільному тексті, без жодних позначок: сторінка з правильно названими розділами, під жодним із яких немає дочірніх вузлів, містить кожне своє твердження в тексті, і читач, що переглядає її зміст, не дізнається про жодне з них. Протилежна вада — заголовок над одним реченням, що витрачає рядок змісту й цілий екран порожнього місця на те, що сказав би пункт списку.

Обидві вади видно ззовні. На впорядкованій сторінці кожне твердження з тексту має свій рядок у змісті. А текст, який, якщо затулити заголовок, виглядає приміткою до нього, — це пункт списку.

Заголовок передає саме те, що містить текст

На рівні h2 заголовок називає розділ іменниковим словосполученням з кількох слів: верхній рівень читається як зміст, і речення там конкурує із заголовком самої сторінки. Глибше заголовок формулює твердження, а текст його обґрунтовує; саме це дає читачеві змогу дізнатися твердження зі змісту й відкривати текст лише заради аргументу. Вузол, що групує дочірні, на будь-якій глибині називає розділ.

Розділи надають твердженням форми. Без них сторінка — це ряд тверджень на рівні h2, який лишається після написання за один присід, і щоб будь-що знайти, її доводиться читати цілком.

Що заслуговує на окрему сторінку

Тема стає сторінкою, коли читач приходив би до неї напряму, і блоком, коли поза батьківським вузлом вона нічого не означає. Та сама ознака ділить і тему, що розрослася: коли в змісті понад два десятки рядків або текст займає кілька екранів, сторінка вже гортається, а не читається, і її колонка змісту перестає бути мапою, тож розділ, який можна відкрити без підготовки, стає окремою сторінкою, а розділи, що мають сенс лише послідовно, натомість лишаються короткими.

Сторінка на прикладі

Лише заголовки — саме так читач уперше бачить сторінку:

Візові правила
  Кому потрібна віза
    Громадянам ЄС не потрібна
    Транзитна пересадка вважається в’їздом
  Подання заяви
    Анкету подають лише онлайн
    Збір сплачують у консульстві

Два заголовки h2 називають розділи. Чотири твердження під ними — це те, що містить сторінка, тож читач дізнається твердження зі змісту й відкриває текст лише заради аргументу. Під третім заголовком текст обґрунтовує його й не повторює нічого з того, що вже сказав заголовок:

Імміграційна служба вважає пересадку в транзитній зоні в’їздом, тож пасажирові, який пересідає на інший рейс, потрібна та сама віза, що й тому, хто виходить з аеропорту. Авіакомпанія перевіряє це під час реєстрації, і саме там відсутність візи зазвичай і виявляється.

Сторінка з дочірніми сторінками зацікавлює ними, а не перелічує їх

Головна сторінка й кожна сторінка з дочірніми сторінками починаються з того, що варто прочитати нижче, і посилаються на кілька сторінок, заради яких приходять читачі, навіть глибоко вкладених: це вибрані посилання, а не копія дерева, яке читач і так бачить поруч із текстом. Перелік усіх дочірніх сторінок доречний лише там, де читач мусить вибрати з-поміж усіх, як у випадку зі способами встановлення. Така сторінка має власні розділи, а не самий лише вступний абзац: без них у неї немає колонки змісту, і вона справляє враження незавершеної.

Текст, що повторює відомості рушія, застаріває

Кожен вузол містить власну історію, власне updated_at, своє місце в колонці змісту й список вузлів, що на нього посилаються. Текст, який повторює бодай щось із цього, застаріває тієї миті, коли хтось редагує сторінку чи її структуру, не оновивши це речення, і тоді вводить в оману.

Тож у справному тексті немає нічого з цього: жодного блоку, що документує власну застарілість, бо те, що він замінив, зберігає історія; жодної позначки «перевірено у квітні», бо вона застаріває сама й нічого надійного не каже про те, чи зміст актуальний; жодного суцільного тексту з переліком розділів нижче, бо їх перелічує колонка; жодного підвалу «назад до X», бо зворотні посилання вже є на сторінці. Вирішує те, звідки речення бере свою правдивість. Якщо з дерева цієї сторінки — його в тексті немає, бо читач бачить це дерево, а воно змінюється незалежно від речення. Якщо з предмета — воно лишається, навіть коли його число сьогодні випадково збігається з деревом: рік заснування — це зміст, дата перевірки — метадані, а законів робототехніки лишається три, хоч би що відбувалося з цим вікі.

Як посилання знаходить вузол

Коротке посилання, page:N чи block:N, вказує на вузол, а не на слова в його заголовку. Посилання на блок називає твердження, посилання на сторінку — тему. Воно не перетинає межі вікі: інше вікі досяжне за його URL, і таке посилання поводиться як зовнішнє, бо посилання, яке перетинало б межу, вело б у вікі, яких читач не може відкрити.